|
Вітаю Вас з такою сміливою
і провокаційною книжкою
(а в науці все провокаційне –
добре, хоча б уже тому, що
підштовхує до дискусії).
Наталя Яковенко
Автором цієї незвичайної монографії
крім застосування системного аналізу
досліджується ще одне цікаве явище –
проблема етногенезу.
Юрій Святець
Десять років тому воєнний історик Іван Стороженко своєю монографією “Богдан Хмельницький і воєнне мистецтво у Визвольній війні українського народу середини XVII ст. Книга перша: Воєнні дії 1648–1652 рр.” (Дніпропетровськ. Видавництво ДДУ. 1996) наробив чимало галасу в офіційній історичній науці, висунувши в цій роботі ряд оригінальних ідей та спростувавши чимало звичних міфів. У 1997 році книга була відзначена грамотою Всеукраїнського форуму видавців у Львові, а в 2001 – нагородою ім. Ярослава Мудрого Академії наук вищої школи України. Згодом Фонд інтелектуальної співпраці «Україна – ХХІ століття» визнав монографію “найбільш професійним дослідженням козацтва”, а автор став стипендіатом фонду (2002) та лауреатом почесного звання «Заслужений науковий співробітник ДНУ» (2004).
І от нарешті у липні-серпні 2006 р. виходить друком монографія І.С. Стороженка “Богдан Хмельницький і Запорозька Січ кінця XVI – середини XVII ст. Книга друга: Генезис, еволюція та реформування організаційної структури Січі” (Дніпродзержинськ. Видавничий дім “Андрій”. 2006). У книзі продовжені й поглиблені дослідження, розпочаті автором десять років тому, результати яких неоднозначно були і будуть сприйняті читачем.
А головне – у ній вперше дається науково обгрунтована відповідь на питання: чому, коли, де і за яких умов виникла Запорозька Січ, як вона була побудована і як її реформував Б. Хмельницький.
Відомий дослідник Запорозької Січі М. Слабченко ще у 1927 р. писав:
«Про Запорожжя взагалі й Січ зокрема понаписувано гори більших і менших книг, статтів, заміток. Опубліковано й чимало різних документів. Але що по суті являло собою Запорожжя, яка природа його, які стадії розвитку проходило воно, було воно своєрідний унікум, а чи явище, що належало до певного соціального типу – і досі в повній мірі не висвітлено. Для того, хто вперше береться до студій над Запорожжям, фактично не розв’язано ані одного питання».
З того часу минуло біля 80 років, але ситуація з дослідженням Запорозької Січі майже не змінилася. Тому й виникає закономірне питання: який треба обрати методологічний інструмент для комплексного вирішення окресленої проблеми?
Спостереження за навколишнім світом свідчать, що універсальним ключем до розкриття сутності будь-якого явища, і Запорозької Січі, зокрема, може стати дослідження генезису та еволюції його структури.
Отже, у монографії на засадах історико-системного методу та теорії етногенезу руйнується значна частина усталених стереотипів щодо історії українського козацтва, і, головне:
а) висвітлюються генезис і еволюція організаційної структури українського козацтва другої половини XVI ст. та його першої Запорозької (Базавлуцької) Січі кінця XVI – першої половини XVII ст. з урахуванням впливу на цей процес умов Великого Степового Кордону України та правових актів Речі Посполитої;
б) відтворюється організаційна структура Чортомлицької Запорозької Січі, відродженої Б. Хмельницьким у 1652 р. за його проектом, замість знищеної польською армією у 1638 р. Базавлуцької Запорозької Січі;
в) пропонується лицарська гіпотеза утворення Запорозької Січі кінця XVI ст. як альтернатива існуючій в українській історіографії уходницько-промисловій (господарській) гіпотезі.
г) обстоюється гіпотеза виникнення та еволюції етнічних структур українського козацтва кінця XV – середини XVII ст.
в аспекті етногенезу.
ЗМІСТ МОНОГРАФІЇ
ПЕРЕДМОВА
Святець Ю. А. Порядок та хаос: непримиренні брати
ВСТУП
Визначення дослідницького завдання
Методологічне забезпечення дослідження
а) загальні положення
б) дослідницька програма
РОЗДІЛ 1. СТАН ДОСЛІДЖЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ ЗАПОРОЗЬКОЇ СІЧІ КІНЦЯ XVI – СЕРЕДИНИ XVII СТ.
1.1 Висвітлення організаційної структури Запорозької Січі кінця XVI – середини XVII ст. в працях істориків
РОЗДІЛ 2. ВЕЛИКИЙ СТЕПОВИЙ КОРДОН УКРАЇНИ КІНЦЯ XV – СЕРЕДИНИ XVII СТ. ЯК ВІЙСЬКОВА СИСТЕМА
2.1 Великий Кордон і українське козацтво кінця XV – середини XVII ст.
2.1.1 Структура та функції Великого Кордону
2.1.2 Людські втрати від татарських нападів
2.1.3 Нововведення в Великий Кордон як систему
2.2 Дике Поле кінця XIV – середини XVII ст.
2.2.1 Обриси “нічиєї землі”
2.2.2 На осі духовної орієнтації
2.2.3 Арена лицарської козацької звитяги
2.3 Українське прикордоння кінця XIV – середини XVII ст.
2.3.1 За часів Золотої Орди і Великого князівства Литовського
2.3.2 Від бояр-лицарів до українського козацтва
2.4 Кримське ханство кінця XV – середини XVII ст.
РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА І ЛИЦАРСЬКА ІДЕОЛОГІЯ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА, ЩО ПЕРЕДУВАЛИ УТВОРЕННЮ ЗАПОРОЗЬКОЇ СІЧІ НАПРИКІНЦІ XVI СТ
3.1 Генезис та еволюція організаційної структури українського козацтва у другій половині XVI ст.
3.1.1 Перші організаційні структури козацтва
3.1.2 Етапи становлення організаційної структури козацтва а) перший етап (1570–1578 рр.). Дислокація на волості
б) другий етап (1579–1590 рр.). Дислокація на Низу Дніпра
3.2 Лицарська гіпотеза утворення Запорозької Січі наприкінці XVI ст.
3.2.1 Зауваження щодо господарської гіпотези утворення Запорозької Січі
3.2.2 Лицарська корпоративна ідеологія українського козацтва
3.2.3 “Козацький хліб” в аспекті лицарської корпоративної ідеології українського козацтва та становлення його війська з упорядкованою структурою
3.2.4 Від “сарматської легенди” до “хозарського міфа”
3.2.5 Механізм утворення Запорозької Січі
3.2.6 Побудова Базавлуцької Січі на правових засадах лицарської корпоративної ідеології українського козацтва
РОЗДІЛ 4. ГЕНЕЗИС ТА ЕВОЛЮЦІЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ ПЕРШОЇ ЗАПОРОЗЬКОЇ (БАЗАВЛУЦЬКОЇ) СІЧІ КІНЦЯ XVI – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XVII СТ.
4.1 Особливості традицій українського державотворення
4.2 Чи була Запорозька Січ на острові Томаківка під час його відвідування С.Зборовським?
4.3 Утворення кошів-січей на островах Великого Лугу та становлення козацького війська
4.4 Системні і правові засади утворення Базавлуцької Січі, хронологічна та територіальна її локація
4.5 Опанування волості Базавлуцькою Січчю
4.6 Побудова моделі організаційної структури Базавлуцької Січі на основі аналізу й синтезу джерел та результатів досліджень
4.7 Воєнна доктрина Базавлуцької Січі
4.8 Знищення Базавлуцької Січі у 1638 р.
РОЗДІЛ 5. ВІДРОДЖЕННЯ Б. ХМЕЛЬНИЦЬКИМ ЗА ВЛАСНИМ ПРОЕКТОМ У 1652 р. ЗАПОРОЗЬКОЇ (ЧОРТОМЛИЦЬКОЇ) СІЧІ
ЗАМІСТЬ ЗНИЩЕНОЇ ПОЛЬСЬКОЮ АРМІЄЮ У 1638 р. БАЗАВЛУЦЬКОЇ СІЧІ
5.1 Причини, що вимусили Б. Хмельницького відродити Запорозьку Січ
5.2 Вихідні дані про структурні елементи відроджуваної Чортомлицької Запорозької Січі
5.2.1 Фортифікація Січі
5.2.2 Паланки Січі
5.2.3 Курені Січі
5.2.4 Січовий похідний полк
5.2.5 Сполучна ланка між Січами
5.3 Чортомлицька Січ у контексті структурно-порівняльного аналізу Січей та козацької держави Війська Запорозького (Порівняльна таблиця)
5.4 Універсал Богдана Хмельницького про створення Чортомлицької Запорозької Січі. – 1652, березня 1 (11). Чигирин. (Реконструкція)
РОЗДІЛ 6. ГІПОТЕЗА ВИНИКНЕННЯ ТА ЕВОЛЮЦІЇ ЕТНІЧНИХ СТРУКТУР УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА КІНЦЯ XV – СЕРЕДИНИ XVII СТ. В АСПЕКТІ ЕТНОГЕНЕЗУ
6.1 Визначення методологічної бази дослідження
6.2 Основні положення теорії етногенезу Л. Гумильова
6.3 Механізм утворення та фази еволюції козацького субетносу як домінанти українського етносу кінця XV – середини XVII ст.
6.3.1 Українсько-тюркська метисація на українському прикордонні
6.3.2 Мутація бояр-лицарів та кінних слуг в козаків-розбійників
6.3.3 Від консорції до козацького субетносу
6.3.4 Піднесення козацького субетносу та перша спроба його знищення
6.3.5 Відродження козацького субетносу і нове його піднесення
6.3.6 Зміна етнічного імперативу поведінки козацтва, яка викликала соціально-політичну кризу в державі Б. Хмельницького
6.3.7 Прагнення Б. Хмельницького подолати кризові явища і врятувати свою козацьку державу від загибелі 317
6.3.8 Загальна характеристика фаз козацького етногенезу кінця 50-х рр. XVII – кінця XVIII ст.
ВИСНОВКИ
БІБЛІОГРАФІЯ
ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК
ГЕОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК
ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА
Передмова канд. істор. наук, доц. Юрія Святця
Відповідальний редактор – доктор історичних наук, проф., академік Національної академії наук України (НАНУ), директор Інституту історії України НАНУ Валерій Смолій.
Рецензенти:
Ярослав Дашкевич, д-р істор. наук, проф., заступник директора Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАНУ, завідувач Львівського відділення;
Наталя Яковенко, д-р істор. наук, проф., завідувач кафедри історії Національного університету "Києво-Могилянська академія";
Валерій Степанков, д-р істор. наук, проф., завідувач кафедри всесвітньої історії Кам’янець-Подільського державного університету;
Анатолій Болебрух, д-р істор. наук, проф., завідувач кафедри історіографії та джерелознавства історичного факультету Дніпропетровського національного університету.
Затверджено до видання Вченою радою Дніпропетровського національного університету
(протокол № 5 від 29.01.2004 р.).
Дослідження проведені за фінансової підтримки Канадського інституту українських студій із Меморіальних фондів імені Нестора Печенюка та імені Михайла Захарука.
ФОРМА ЗАМОВЛЕННЯ
Отримати додаткову інформацію ви зможете
телефоном: +380(569)550180,
факсом: +380(569)550190
Замовлення на книгу приймаються
поштою: Комсомольський проспект, 12/13,
Дніпродзержинськ, 51900, Україна
© Видавничий дім «Андрій». 2006
© І.С. Стороженко. 2006
За фінансової підтримки компанії
«Індустріальні активи»
| 